ЗМІСТ

    ПЕРЕДМОВА

    Диктанти 5 клас

    Диктанти 6 клас

    Диктанти 7 клас  

    Диктанти 8 клас

    Диктанти 9 клас

    Література

    Вірші

    Відомості про автора

Фонетичний розбір слова

Послідовність розбору:

1. Записати слово, поставити наголос.
2. Розбити слово на склади (відкриті чи закриті).
3. Записати транскрипцію.
4. Записати букви та їх позначення звуками.
5. Дати характеристику звукам: голосні (наголошені чи ненаголошені); приголосні (дзвінкі чи глухі, тверді чи м’які ).
6. Визначити кількість букв і звуків.

Приклад:

             ′      в.        в.

Життя    жи-ття – 2 склади

                           ′

[ жи^ет′:а]

ж-[ж] – приголосний, дзвінкий, твердий;

и-  [и] – голосний, ненаголошений;

т-

          [т′:] – приголосний, глухий, м’який, подовжений;

т-

я  - [а] – голосний, наголошений

____________

5 букв, 4 звуки

Розбір слова за будовою

Послідовність розбору;

1. Визначити закінчення (змінити слово).
2. Визначити основу (слово без закінчення).
3. Визначити корінь (добір одного-двох споріднених слів; загальна частина споріднених слів).
4. Визначити префікс, суфікс.

Приклад:

узбережжя

Словотвірний розбір слова

Послідовність розбору:

1. Слово у початковій формі.
2. Від якого слова утворене.
3. Твірна основа.
4. Словотворчі префікси, суфікси.
5. Спосіб утворення.

Приклад:

по-зимовому ←зимовий – префіксально-суфіксальний спосіб творення

Слово  по-зимовому утворене від зимовий, твірна основа зимов, слово утворене за допомогою префікса по і суфікса ому – префіксально- суфіксальний спосіб творення.

Морфологічний розбір

Схема розбору іменника

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови.

ІІ. Початкова форма (Н.в. однини чоловічого роду).

ІІІ. Морфологічні ознаки:

1) власна чи загальна назва;

2) істота чи неістота;

3) конкретний чи абстрактний;

4) одиничний чи збірний;

5) рід;

6) число;

7) відмінок;

8) відміна (І, ІІ, ІІІ, ІV);

9) група (тверда, м’яка, мішана)

ІV. Синтаксична роль.

Приклад:

На білу гречку впали роси.

Гречку – іменник, поч. ф. – гречка, заг. н., неіст., конкр., збірн., ж. р., одн., З.в., І в., тв.гр.,  додаток.

Роси – іменник, поч.ф. – роса, заг. н., неіст., конкр., збірн., ж. р., мн., Н.в., І в., тв. гр., підмет.

Схема розбору прикметника

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови.

ІІ. Початкова форма (Н.в. однини чоловічого роду).

ІІІ. Морфологічні ознаки:

1) розряд за значенням (якісний, відносний, присвійний);

2)граматична форма (повна чи коротка) ;

3) рід;

4) число;

5) відмінок;

6) група (тверда, м’яка)

7) ступінь порівняння, якщо є (вищий чи найвищий)

ІV. Синтаксична роль.

Приклад:

Веселий гомін затихав.

Веселий –прикм., поч. ф. – веселий, якісний, повна ф., ч. р., одн., Н.в.,  тв.гр.,  означення.

Схема розбору числівника

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови.

ІІ. Початкова форма (Н.в. однини).

ІІІ. Морфологічні ознаки:

1) розряд за значенням (кількісні(цілі, дробові, збірні) тапорядкові);

2) група за складом (прості, складні, складені) ;

3) рід (якщо є);

4) число( якщо є);

5) відмінок.

ІV. Синтаксична роль.

Приклад:

У п’ятому класі не було двох учнів.

П’ятому - числ., поч. ф. – п’ятий, порядковий, ціле число, просте, чол. р., одн., М.в., означення.

Двох - числ., поч. ф. – два, кількісний, ціле число, просте, Р.в., додаток.

Схема розбору займенника

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови.

ІІ. Початкова форма (Н.в. однини).

ІІІ. Морфологічні ознаки:

1) розряд(в особових - особа);

2) рід (якщо є);

3) число( якщо є);

4) відмінок.

ІV. Синтаксична роль.

Приклад:

Йому знову захотілося побачити Одарку біля себе.

Йому  - займ., поч. ф. – він, особовий, 3 особ., чол. р., одн., Д.в., додаток.

Себе  - займ., поч. ф. – себе, зворотний,  Р.в., обставина.

Схема розбору дієслова

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови.

ІІ. Початкова форма (інфінітив).

ІІІ. Морфологічні ознаки:

1)вид (доконаний, недоконаний);

2)перехідність ;

3) спосіб (дійсний, умовний, наказовий);

4) час (теперішній, минулий, майбутній);

5) число;

6) особа;

7) рід (якщо є);

8) стан (активний чи пасивний);

9) дієвідміна (І чи ІІ)

ІV. Синтаксична роль.

Приклад:

Я славлю дружбу піснею своєю (В.Сосюра).

Славлю  - дієслово, поч. ф. – славити, недок. вид, перехід., дійсний, теп. час, одн., 1 особ., активний стан, ІІ дієвідм., присудок.

Схема розбору прислівника

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови.

ІІ. Морфологічні ознаки:

1)розряд за значенням;

2)ступінь порівняння, його форма (якщо є)

ІV. Синтаксична роль.

Приклад:

Навіщо тут вночі блукаєш ти, дитино нерозумна?(І.Кочерга).

Навіщо - прислівник, мети, обставина.

Схема розбору дієприкметника як особливої форми дієслова

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови, її форма.

ІІ. Початкова форма (Н.в. однини).

ІІІ. Морфологічні ознаки:

1) стан (активний чи пасивний);

2) вид (доконаний, недоконаний);

3) час (теперішній, минулий);

4) число;

5) рід (в однині);

7) відмінок

ІV. Синтаксична роль.

Приклад:

Виоране зранку поле чорніло здалека.

Виоране – особл. ф. дієслова - дієприкметник, поч. ф. – виоране, пас., док. вид, мин. час, одн., с. р., Н.в., означення.

Схема розбору дієприкметника як особливої форми дієслова

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови, її форма.

ІІ. Морфологічні ознаки:

1) вид (доконаний, недоконаний);

2) час (теперішній, минулий);

ІV. Синтаксична роль.

Приклад:

Сон, улетівши до хати, бере Харитю під своє крило (М.Коцюбинський).

Улетівши – особл. ф. дієслова - дієприслівник, док. вид, мин. час, обставина.

Схема розбору прийменника

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови.

ІІ. Морфологічні ознаки:

1) похідний чи похідний;

2) простий, складний чи складений;

3) відмінок слова,з яким ужитий прийменник.

Приклад:

Поміж березами дівча йде.

Поміж – прийм., похідн.,склад., з О.в.

Схема розбору сполучника

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови.

ІІ. Морфологічні ознаки:

1) що з’єднує сполучник?;

2) сурядний чи підрядний;

3) група за значенням(сурядний – єднальний, протиставний, розділовий; підрядний – мети, причини, місця,часу, умови…..);

4) група за будовою (простий, складний чи складений);

Приклад:

На зорі задивись хлопчина, але своєї не знайшов.

Але – сполучник, з’єднує частини складного речення, сурядний, протиставний, простий.

Схема розбору частки

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови.

ІІ. Морфологічні ознаки:

1) розряд за значенням (формотворча, словотворча, заперечна, модальна);

2) особливості правопису (якщо є).

Приклад:

Пішов би я до дівчини, та не знаю, де живе.

Би – частка, формотворча, пиш. окремо.

Схема розбору вигуку

Послідовність розбору;

І. Назва частини мови.

ІІ. Морфологічні ознаки:

1) група за значенням(емоційні та звуконаслідувальні);

2) група за будовою (непохідні, похідні);

3) розділові знаки.

Приклад:

Ах,  скільки струн в душі дзвенить (О.Олесь).

Ах – вигук, емоц., непохідн., виділяється комою.

Синтаксичний розбір

словосполучення

Послідовність розбору:

1. Виділити словосполучення з речення.
2. Назвати головне і залежне слово, поставити питання.
3. Зобразити словосполучення схематично.
4. Визначити вид словосполучення за головним словом (іменне, дієслівне, прислівне).
5. Визначити вид словосполучення за наявністю прийменника (прийменникове, безприйменникове).
6. Вид підрядного зв’язку (узгодження, керування, прилягання).

Приклад:

Крута балка починалася одразу ж за селом.

Крута балка – імен., безприймен., узгодження.

простого речення

Послідовність розбору:

1. Тип за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).
2. Тип за наявністю емоційного забарвлення (окличне чи неокличне).
3. Тип за наявністю головних членів речення (двоскладне чи односкладне).
4. Якщо односкладне, то різновид (означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове, безособове, називне).
5. Тип за наявністю другорядних членів речення (поширене чи непоширене).
6. Тип за завершеністю за змістом (повне чи неповне).
7. Неускладнене чи ускладнене (звертання; вставні слова, словосполучення, речення; однорідні члені речення; відокремлені члени речення).
8. Головні члени речення, їхній тип, способи вираження.
9. Другорядні члени речення, їхній тип, способи вираження.

 Приклад:

     ім.         дієсл.               прийм.               дієприкм.

Небо бринить, немов напнуте.

Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене порівняльним зворотом.

Усно: підмет небо виражений іменником у Н.в. Присудок бринить, простий дієслівний, виражений особовим дієсловом. Обставина немов напнуте способу дії.

складносурядного речення

Послідовність розбору:

1. Тип за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).
2. Тип за наявністю емоційного забарвлення (окличне чи неокличне).
3. Кількість частин (простих речень).
4. Смислове відношення між частинами
5. Засіб вираження сурядного зв’язку.
6. Далі кожну частину розбирати як просте речення.

Приклад:

    ім.         дієсл.         присл.   спол.   ім.   частк.    присл.

Око бачить далеко, а розум ще далі (Нар.тв.).

Речення складне, розповідне, неокличне, складносурядне, складається з двох частин, між якими сурядний зв'язок, виражений протиставним сполучником а.

1просте речення: Око бачить далеко – розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене.

2 просте речення: розум ще далі – розповідне, неокличне, односкладне, називне, поширене, неповне, неускладнене .

складнопідрядного речення

Послідовність розбору:

1. Тип за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).
2. Тип за наявністю емоційного забарвлення (окличне чи неокличне).
3. Головна і підрядна частини.
4. Характер віднесеності підрядної частини до головної: пояснює слово в головній частині чи головну частину в цілому.
5. Значення підрядної частини: як вона пояснює головну, на яке питання відповідає.
6. Засіб зв’язку в підрядній частині: сполучники, сполучні слова.
7. Пояснити розділові знаки.
8. Накреслити схему
9. Кожну частину розглянути окремо як просте речення.

Приклад:

       дієсл.                  присл.            присл.      ім.   займ.            дієсл.                            прикм.                 ім.          прийм.     ім..        

Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей! (І. Томан).

Речення складне, спонукальне, окличне, складнопідрядне з підрядним означальним.

Головна частина [Вживайте якомога більше слів,].

Підрядна частина (які підкреслюють шанобливе ставлення до людей).

Підрядна частина пояснює опорне слово слів, виражене іменником, відповідає на питання яких?, пов’язана з головним за допомогою сполучного слова які.

Головна частина – речення просте, спонукальне, окличне, односкладне, означено-особове, поширене, повне, неускладнене.

Підрядна частина – речення просте, спонукальне, окличне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене.

[  ],  ( які … )

складного речення

Послідовність розбору:

1. Тип за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).
2. Тип за наявністю емоційного забарвлення (окличне чи неокличне).
3. Кількість частин (простих речень).
4. Вид синтаксичного зв’язку між частинами  (сурядний, підрядний, безсполучниковий).
5. Засоби вираження синтаксичного зв’язку (сполучники – сурядні чи підрядні, сполучні слова, а також вказівні займенники, інтонація).
6. Сполучникове чи безсполучникове.
7. Для сполучникових: складносурядне чи складнопідрядне.
8. Різновид складносурядного, складнопідрядного, безсполучникового речень (дивись відповідні схеми розбору).

Приклад:

прийм.   ім.   спол.       дієприкм.       ім.               дієсл.       прийм.   ім.             дієприкм.         ім.            ім.    прийм.    ім.       дієсл.

 З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця; на ланах грає

    прикм.           ім.       прийм.      ім.         дієсл.              прикм.                  ім.

сонячна хвиля; під хвилею співає хліборобська доля (П. Мирний).

Речення розповідне, неокличне, складне; складається з трьох частин, що пов’язані між собою безсполучниковим зв’язком за допомогою зіставної інтонації.

1 речення; З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця –  просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене порівняльним зворотом.

2 речення; на ланах грає сонячна хвиля – просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене.

3 речення: під хвилею співає хліборобська доля – просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене.

складних  речень з кількома підрядними (ускладнених складних речень)

Послідовність розбору:

1. Тип за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).
2. Тип за наявністю емоційного забарвлення (окличне чи неокличне).
3. Тип відповідно до характеру синтаксичного зв’язку між кількома підрядними:

а) кількість частин (простих речень);

б) головнаі підрядні частини;

в) чи є супідрядний зв'язок? між якими частинами?

   г) супідрядність однорідна чи неоднорідна?

   чи те саме пояснюють підрядні частини (те саме слово в головній, різні                     слова, усю головну частину в цілому)?

                  чи однакові за значенням?

 на те саме питання відповідають чи на різні? приєднуються до головної    за допомогою того самого  засобу зв’язку чи різних?

              д) чи є послідовний підрядний зв'язок ? між якими частинами?

        4. Складне речення у структурі ускладненого:

               а) складносурядні;

               б) складнопідрядні.

         5. Аналіз кожного з цих типів як складних.